Дитячий табір Петрос

Була в цьому таборі в 2016 році , програма Next (наразі її вже немає). Були як плюси так і мінуси. Плюси : 1) Побутові умови — кімнати на 4-5 дітей. Санвузол в кімнаті (унітаз, умивальник, душ). В кімнаті одна велика шафа, велика загальна тумбочка, і маленькі приліжкові тумбочки у кількості 1 на двох дітей. Більшість дітей жили у шістьох дерев’яних корпусах, ті, хто приїхав на програму Next, жили в новому цегляному корпусі. 2) Харчування — дійсно смачне і корисне, як і вказано на сайті табору. Годували нас різноманітно, одну й та саму страву давали не частіше ніж двічі за зміну. 3) Програма — дуже цікава і насичена. Щодня в таборі були походи (гора Магура, гора Ягідна, гора Хом‘як) , туристичні прогулянки (Поляна Генерала, Долина Русалок, Поляна Кохання) ,екскурсії (Буковель, Яремче, Скелі Довбуша),спортивні ігри та змагання ( «Малі Олімпійські ігри», «Спартакіада», футбол — «Ліга чемпіонів за кубок Петроса», цікаві естафети між загонами), гуртки (жонглювання, квілінг, футбол, волейбол, баскетбол), зйомки фільму та музичного кліпу, вечірні програми (конкурс вальсу, конкурс талантів, вечірка у стилі Хеллоуін, тощо), дискотеки. Ті хто приїхав за програмою Next мали ще щоденні заняття з англійської мови. 4) Вожаті — майже всі були добрі, легко знаходили контакт з дітьми, допомагали дітям, забезпечували безпеку, і в цілому належно виконували свої вожатські обов‘язки. 5) Інфраструктура — корпуси , дитячий майданчик, спортивний майданчик, плац, футбольний майданчик, також нас водили на великий футбольний майданчик за кількасот метрів від табору, ларьок на території табору, де можна було купити усілякі ласощі, медпункт, вулична сцена. Мінуси : 1) Недоліки харчування — їх два. Перший — інколи давали страви, які більшість дітей не їсть (риба, молочні каші). А замінити те, що ти не любиш, на щось інше було неможливо, фактично діяв принцип — або їж те, що дають, або, якщо ти це не любиш, то ходи голодний. Альтернативні страви були передбачені лише для тих, кому не можна вживати ті чи інші продукти, за станом здоров‘я, наприклад, через алергію на них. Другий недолік харчування — кількість разів. В більшості дитячих таборів діє 5-ти разова система харчування , в той час як у Петросі ми їли 4 рази (порівняно з іншими таборами, у нас не було полуденка), і при дуже насиченій та інтенсивній програмі, їжі не вистачало. Тому ми були змушені заповнювати цю нестачу не дуже корисними для здоров‘я солодощами та снеками з магазину на території табору. 2) Недоліки побутових умов — брудні постільна білизна та матраци, шафа в кімнаті хоч і була велика, але не вмістка. Місця для речей не вистачало. На людину припадала одна маленька полиця і кілька вішалок типу плічка. Цього явно мало. Під кінець зміни в санвузлі перегоріла лампочка, чотири дні ми ходили в душ з ліхтариком в телефоні і безрезультатно просили вожату покликати до нас електрика . Лише за день до закінчення зміни він до нас таки прийшов і замінив ту лампочку. 3) Наша вожата — як я вже згадувала вище, вожаті в таборі в основному були хороші, але була одна вожата, яка зіпсувала мої враження від табору. І як назло вона була вожатою нашого загону. В Петросі на загін ставлять двох вожатих — хлопця і дівчину. Хлопець який був у нас на загоні, був добрий, але він відповідав за організацію спортивних заходів в таборі, і тому до нас приходив рідко. Відповідно більшу частину часу з нами працювала дівчина-вожата. Вона була справжнім стервом, по ній це навіть ззовні було видно. Повністю ігнорувала мене і ще двох дівчат із загону (хоча ми їй нічого поганого не зробили) , через це ми не приймали ніякої участі у загоновій роботі (зйомки фільму, кліпу, підготовки до вечірніх шоу-програм) , але при цьому ми все одно мали бути присутні, і нудьгуючи, спостерігати за тим, як інші займаються чимось цікавим. Одного з хлопців вона називала «овоч», мала в загоні любимчиків і нелюбимчиків, могла накричати на когось без вагомих на те підстав, перед відбоєм просто приходила і вимикала в кімнаті світло, навіть якщо хтось ще був у душі (добиралися потім до ліжка в повній темряві). І не дай Бог включиш світло , відразу прибігала і починала кричати з єхидним виразом обличчя. Часу між закінченням дискотеки і відбоєм невистачало аби 4 людини змогли нормально помитися і підготуватися до сну. 4) Обов‘язкові походи — підніматися на гору з висотою понад 1000 метрів, не легко і не кожен хоче це робити. Але у Петросі подібні походи були обов‘язкові для всіх, не йшли туди лише ті, хто не міг цього робити за станом здоров‘я. Таких дітей просто вели на прогулянку до річки. До всіх інших підхід такий — хочеш ти того чи ні, все одно мусиш йти і підніматися на вершину гори. Були реальні випадки, коли деяким дітям ставало зле під час підйому на гору, і вожаті відводили їх вниз, до табору. 5) Безпека на території табору — хоч вожаті і добре стежили за дітьми, та все одно без казусів не обійшлося. В перший день, дівчинка, яка мала жити з нами в кімнаті наступила ногою на люк, який чомусь був з поламаною кришкою. Наслідок — перелом ноги, і та дівчинка поїхала додому. А через декілька днів хлопчик з наймолодшого загону (7-8 років) відпочивав на гойдалці, на дитячому майданчику. Він майже не розхитував гойдалку, але вона чомусь зірвалася з кріплень. На щастя висота і швидкість були невеликі, і тому обійшлося без травм, але хлопчик ненажарт перелякався. 6) Розселення — якщо після заїзду і початку зміни, у вас в кімнаті залишаться вільні місця, то до вас можуть підселити неочікуваних гостей. Ми жили в кімнаті розрахованій на 4 особи. Але після того як, одна з дівчат в перший день зміни зламала ногу, нас в кімнаті залишилось 3 людини. І цього часу почалися дивакуваті підселення людей до нас в кімнату. Розпочалося все з вожатої, яка приїхала до нас в табір, викладати англійську мову. Нам пояснили, що у вожатих виникли якісь проблеми з розселенням, тому ця вожата два дні поживе у нас, а потім її переселять. Обіцянку дотримали. Через 2 дні вожата дійсно виселилася з нашої кімнати. Ми знову залишилися втрьох. Але раділи недовго. Через кілька днів, під час тихої години, до нас прийшла вожата наймолодшого загону і сказала, що хоче до нас підселити дівчинку з її загону, бо її ображають сусіди по кімнаті. Вибору в нас не було, тому ми погодилися. І почався жах. Дівчинка була дуже маленька (7 років), і кожного вечора перед сном, ми, замість того щоб в тиші відпочивати від активного дня, були змушені слухати як вона дзвонила своїм батькам і навіть не плакала, а просто ревіла, і робила вона це дуже голосно. Ми розуміли, що вона маленька, перший раз в таборі, сумує за батьками і тп. Але нас все одно дратували її вечірні воплі. Промучилися ми з нею до самого кінця зміни. 7) Купання в гірській річці — маячня. На сайті написано, але насправді не має нічого спільного з реальністю. Не купалися ні одного разу. Так, більшу частину зміни була погана погода, але останні 5 днів було сонце і спека, але навіть тоді ми не купалися. 8) Програма Петрос Next з англійською — того року її зробили вперше, і коштувала на 1000 грн. дорожче за звичайну. Різниця була незначна. Next жили в цегляному корпусі, всі решта — в дерев‘яних корпусах. Умови в кімнатах усюди були майже однакові. Різниці суттєвої не було. У нас на зміні взагалі декілька дівчат з нашого Next-івського загону, жили в дерев‘яному корпусі, бо в нашому цегляному для них не вистачило місця. У нас,Next-івців також була окрема їдальня в нашому корпусі, у тих, хто приїхав за звичайною програмою були своя їдальня і кухня. Втім меню було абсолютно однакове для всіх. Ще одна особливість програми Next — заняття з англійської мови. На сайті табору написано про вивчення граматики,лексики,і тп. Але насправді ми всю зміну, під час занять просто грали у гру «Крокодил» з англійськими словами. Також в програмі Next була передбачена фотосесія в таборі, після якої дітям видавали диски з фото (і в нас була ця фотосесія). Тобто фактично різниці між Next і звичайною програмою майже не було. 9) Різновікові загони — це ще одна «фішка» програми Next. Всіх, хто приїжджав у табір на цю програму, розподіляли на 2 різновікових загони — (7-11) років та (12-17) років. Відповідно, різниця між наймолодшими та найстаршими дітьми в загоні складала приблизно 4-5 років. На сайті табору таке формування пояснювали тим, що це мало навчити дітей комунікувати одне з одним незалежно від віку, і знаходити спільні інтереси. Хоча, як на мене, це скоріше могло призвести до буллінгу (цькування) старшими дітьми, молодших. На щастя, на нашій зміні таких випадків не було. До речі, варто зазначити, що в різновікові загони розподіляли тільки тих, хто приїхав за програмою Next, а тих, хто приїхав за звичайною програмою, розподіляли по звичайних, стандартних загонах, за віком, і це, як на мене, краще ніж різновікові загони. Сама ідея програми Next, в теорії, була непогана, але, на практиці, реалізація підвела. Тому, не дивно, що цю програму досить швидко прибрали і тепер її немає. 10) Адміністрація табору не виконує обіцянок даних перед зміною — за 2 дні до зміни ми відвідали табір, аби подивитися на нього наживо, і обрати мені кімнату. Нас відразу відвели у Next-івський корпус, і я обрала собі кімнату, мені пообіцяли, що на зміні мене поселять саме туди. Однак в день заїзду в табір мене поселили в іншу кімнату (в ній я і прожила всю зміну), без нормального пояснення причин. Тому можете навіть і не намагатися завчасно домовитися про певну кімнату, в якій хочете жити. Вас все одно туди не поселять. Висновок — Петрос, це дуже непоганий табір, але є, що вдосконалювати.